ЗБІР НЕКТАРУ

Гоша — Sat, 12 May 2012 14:43:10 GMT

Величина медозбору залежить від кормової бази та кіль кості бджолиних сімей. Значне насичення території бджолами зменшує середній збір меду кожною сім'єю. Відповідність за пасів меду кормової бази розмірам пасік легко встановити за допомогою контрольної сім'ї. Якщо існують багаті запаси ме ду, то це сприяє збільшенню її маси за день на 2—6 кг і біль ше (табл. 14).
Очікуваний запас меду в середньому на один день цвітін ня (див. таблицю 12) визначають за допомогою відповідних розрахунків.
Один або кілька медоносів, з яких бджоли збирають най більшу кількість продукції, визначають тип медозбору (рис. 18). З них надходить в основному товарний мед. Наприклад, у степових районах України переважає збір меду з білої ака ції, соняшнику, буркуну, люцерни, а в Криму ще й шавлії та лаванди.
Ранньовесняних трав'янистих медоносів тут мало. Після очисного обльоту в сім'ях досить часто не вистачає пилку. То му велике значення мають рано квітуючі кизил, клени, верби, які відчутно посилюють розвиток сімей. Потім одночасно з плодовими культурами цвіте озимий ріпак й перко, з яких бджоли створюють достатній запас перги і меду. З головним медоносом південної зони — білою акацією — пов'язуються ме тоди пасічникування, одержання товарної продукції та інші роботи. Значне поліпшення медозбірних умов потрібне після цвітіння білої акації та соняшнику. Для пізпьолітнього медо збору мають значення післяукісні посіви гречки, олійної редь ки, фацелії.
В зоні Лісостепу поширені типи медозбору з озимого рі паку, білої акації, еспарцету, гречки, липи, соняшнику. Ці рос лини у певному поєднанні між собою та з деякими іншими дають основну частину товарного меду. Відсутні або дужебідні ресурси нектару бувають у періоди між цвітінням садів і білої акації, перед медозбором з гречки та наприкінці літа. Збагачення їх може здійснюватись деякими видами деревно кущовнх медоносів, посівом фацелії, буркуну білого одноріч ного, редьки олійної.

В поліських районах типи медозбору менш виражені: по мірний і невеликий збір спостерігається в різні місяці весни і літа в лісах, на луках і польових культурах, серед яких ви діляються гречка, конюшина червона та липа.
Зона Карпат характеризується переважно тривалим під тримуючим медозбором, на фоні якого помітно відрізняються в окремих областях озимий ріпак, іван-чай, малина лісова, плодові культури, конюшина червона.

Бджола медоносна

Гоша — Wed, 09 May 2012 17:38:05 GMT

Медоносна бджола - це всім добре відома і дуже корисна комаха, яка виробляє мед. Вважається, що батьківщина цієї комахи - Схід.

Клас - Справжні комахи
Ряд - Перетинчастокрилі
Родина - Бджоли
Рід/Вид - Apis mellifera

Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: матка - 22 мм, трутні - 20 мм, робочі бджоли - 16 мм.
Форма й колір: матка - темна з більшим жалом, трутнів від робочих бджіл відрізняють темні смуги, відсутність жала й більша довжина.
Ротовий апарат: хоботок.
Крила: 2 пари.

РОЗМНОЖЕННЯ
Кількість яєчок: 1 500 на добу.
Інкубаційний період: 3 дні.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: бджоли живуть роєм, їжа: нектар, пилок, падь.
Тривалість життя: матка - до 7 років, трутні (самці) - 4-5 тижнів, робочі бджоли - 8 тижнів.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Велика індійська бджола (Apis dorsata) та тропічні бджоли меліпони (Melipona).

Медоносна бджола - це дуже цінна комаха у світі природи. Спочатку вона була приручена в Азії, а тепер є відомою по всій земній кулі: і в спекотних пустелях, і на холодних вершинах Альп та Анд.
ЇЖА Й ЖИТТЯ У ВУЛИКУ

Дикі бджоли влаштовують гнізда в дуплах дерев, біля входів у печери або під скельними виступами. Домашні бджоли живуть у вуликах. Теплими весняними й літніми днями бджоли вилітають із вулика, хоботком збираючи в околицях воду, нектар, пилок і падаличину. Бджола очищається від пилку за допомогою щіточок, які знаходяться на внутрішній стороні лапок, і вштовхує його у так званий кошик - особливе заглиблення на зовнішній стороні гомілки останньої (третьої) пари лап.
Матка - голова вулика й королева всього сімейства. Вона живе від одного до семи років і протягом цього часу щодня відкладає до 1 500 яєць. Має добре розвинені глоткові залози, виділення з яких - маткова субстанція (наявна у молодих маток і в маток, які відкладають яйця) притягує трутнів, а в робочих бджіл гальмує розвиток яєчників і стримує їх від виховання (годівлі тільки молочком) так званих рятувальних маток.
Цікаво, що молодих маток бджоли годують бджолиним молочком, а інших личинок - пергою. Коли матка старіє, тоді робочі бджоли починають будувати так звані маточники, у яких виховують декілька майбутніх маток.
Стара матка залишає вулик, а на її місце приходить та матка, якій першою вдалося прогризтися із комірки, інших же бджоли вбивають.
ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ

На початку весни в бджолиному рої налічується кілька тисяч особин, а до початку літа - вже декілька десятків тисяч. У вулику живе два види самок - матка та робочі бджоли, а також самці - трутні. Матка в кожну комірку відкладає одне яєчко. Із запліднених яєчок народжуються самки, з інших - трутні.
Через три доби з'являються личинки, які протягом шестисеми днів чотири рази линяють і швидко ростуть. Дорослих личинок бджоли запечатують у комірках за допомогою воскових кришечок. Личинки спочатку стають лялечками, а потім - бджолами. Коли бджола покидає комірку, її продовжують годувати, але вона вже починає працювати - очищувати комірки. Старші бджоли працюють поза вуликом. Через 11 днів воскові залози бджіл починають виробляти лусочки, з яких будуються стільники.
З 16 по 20 день життя частина бджіл переробляє з нектару мед. Через 20 днів після виходу з комірки бджола робить перші очисні обльоти, щоб запам'ятати місцезнаходження вулика, щоразу збільшуючи відстань. Бджоли, завданням яких є збирати мед, починають вилітати в поля й луги на 15-20 день життя, а то й раніше.
Крім нам відомих пилка й нектару, бджоли також збирають із листків деяких дерев медвяну росу.
ЄДИНИЙ ЗАХИСТ

Захистом у бджоли є жало. Але, наприклад, вжаливши людину, бджола відразу ж гине. Задирки на кінчиках колючих щетинок бджоли, що знаходяться на жалі, не дозволяють їй витягнути його зі шкіри людини, чи будь-якого іншого ссавця. Отож, коли ця трудівниця полів нас жалить, відбувається миттєвий розрив всього жалючого апарату, в результаті чого бджола гине.
Якщо ж трапляється так, що бджола жалить іншу бджолу чи осу, тоді вона може легко витягнути своє жало.
У бджоли медоносної є багато природних ворогів. Серед них - шершні, які літають перед входом у вулик і підстерігають бджіл, що повертаються з польоту. Вони нападають на бджіл і несуть їх у свої гнізда, де й поїдають. Інший ворог бджоли, який приносить їй загибель - це відома нам оса. Вона ловить бджіл заради того, щоб покуштувати нектару або ж несе бджолу до себе в гніздо, як корм для своїх личинок.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА БДЖОЛАМИ

У нашому кліматі бджола активна тільки в теплі місяці. Але навіть у літню пору в холодні й дощові дні бджоли залишаються у вулику. Коли температура у вулику падає нижче 34°С, бджоли щільніше зосереджуються на стільниках, що зменшує втрату тепла. При підвищенні температури бджоли послаблюють клубок своїх тіл, що, в свою чергу, викликає спад температури у вулику. Бджоли - це відносно великі комахи. їх можна спостерігати, коли вони запилюють перші квітучі дерева.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Після укусу бджоли під шкірою людини залишається жало разом з краплинкою отрути.
Під впливом м'язових скорочень отрута весь час повільно стікає в ранку.
Збиральниці, які знаходять І багате джерело нектару або пилка, після повернення у вулик сповіщають про це іншим бджолам за допомогою характерних рухів, які являють собою бджолиний танець.
Для виробництва 1 кг меду потрібно близько 3 кг нектару, а це 60 тис. вильотів з вулика.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ БДЖОЛИ МЕДОНОСНОЇ

Крила: дві пари з'єднаних та прикріплених жилками перетинчастих крил. Під час польоту крила з'єднуються за допомогою гачечків.
Жало: вжаливши людину або теплокровну тварину, бджола гине. Задирки на жалі не дозволяють витягнути його, тому жало обривається й бджола гине.
Кошик: має гладеньке дно. На його краях виростає кілька міцних волосків, які підтримують пилок, принесений у вулик.
Лапки: на внутрішній стороні лапок знаходяться щіточки, якими бджола зчищає з тіла пидек, зібраний із квіткових тичинок, і вштовхує його в кошики.
Воскові лусочки: на черевці робочої бджоли знаходяться залози, які виробляють віск. Він засихає у вигляді тонких пластинок, так званих воскових лусочок.
Бджола має два складні ока, що складаються з кількох тисяч - трубкоподібних фасеток, і три прості ока. Бджола бачить ультрафіолетове світло.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

- Ареал бджоли медоносної
Бджоли поширилися по всьому світі, ймовірно, з Індії. Вони живуть там, де є квітучі рослини.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Раніше диких та домашніх бджіл знищували численні природні вороги, шкідники й паразити. Тепер турбота, якою їх оточують бджолярі, може гарантувати бджолам безпечне майбутнє.

МОЯ ПАСІКА

ЗБІР НЕКТАРУ

Бджола медоносна