МОЯ ПАСІКА

Заміна маток

Гоша — Sat, 12 May 2012 14:47:38 GMT

Для стабільної підтримки сильної бджолосім'ї потрібна заміна маток. Вона може бути планова й позапланова. Для заміни старої матки на нову беруть зазвичай матку, яка вийшла з ройового маточника, тому що вона найякісніша. Можна також використовувати штучно виведену матку.
МАТКУ найкраще змінювати до головного узятку, тому що в період між спарюванням і появою в гнізді відкритого розплоду на збір нектару мобілізуються всі сили бджолосім'ї. При підсадженні матки в сім'ю треба враховувати, що молоді бджоли охочіше приймають її, ніж старі, що матку іншої породи бджоли приймають неохоче, що матку, виведену в сильній сім'ї, бджоли завжди приймають краще, що молоду матку краще підсаджувати в сім'ю через кілька годин (3-5 год.) після видалення попередньої, щоб бджоли відчули її відсутність. Якщо бджоли не приймають матку, поміщену в маткову клітинку або під ковпачок, можна спостерігати, як вони густо обсаджують захисне покриття, а при спробі струсити їх із клітинки дратуються, чіпляються за прутики й жаляться. Таку матку випускати з клітинки не можна, краще забрати її й через 5-6 год. підсадити іншу. При підсадженні матки обов'язково виламують у стільниках норицеві маточники. Щоб бджоли швидше прийняли нову матку, можна "обдурити" їх, надавши молодій матці запаху сім'ї. Для цього стару матку саджають у клітинку на 2-3 год., потім видаляють її, кладуть корм і поміщають у неї молоду матку. За цей час клітинка просочується запахом сім'ї,
який вбирає в себе підсаджена матка. Бджоли приймають її з меншою агресією. Не можна підсаджувати бджолиній сім'ї, що знаходиться в теплиці, не-плодову матку, бджоли її не приймуть. Цінних маток краще використовувати при створенні нуклеусів або тоді, коли бджоли гарантовано приймуть її. Це можливо, якщо в сім'ї зірвані всі маточники, а через відсутність молодих личинок бджоли не мають можливості вивести свою матку. Якщо маточник "підсаджений" у сім'ю, де пасічник запланував заміну маток, але через якийсь час він виявився згризеним, спробу повторюють. Якщо й другий маточник виявиться згризеним, це означає, що матка в сім'ї повноцінна й заміну її треба відкласти на наступний рік. Якщо матка вийшла з "підсадженого" маточника, це означає, що стару матку вона знищить, а через 10 днів почне яйцекладку. Можна матку з бджолами, що підсаджується на рамці в гніздо без маткової сім'ї, збризкати цукровим сиропом, а стільником, узятим із третьої сім'ї, розділитиїїз основною сім'єю. Досвідчені бджолярі використову ють такий спосіб. Попередньо відбирають у бджолосім'ї матку. Потім струшують на дошки, приставлені до льотка, або на дно вулика сім'ю зі стільників і підсаджують матку. Повернувшись на стільники, бджоли відновлять роботу, не звернувши "особливої' уваги на матку. Можна використовувати ще один неординарний спосіб. Він полягає в тому, що не матку підсаджують у сім'ю, а навпаки, сім'ю - до матки. Заміну матки проводять у той час, коли є матки на виході з маточників. Працюють із сім'єю в денний час, коли літні бджоли відсутні, а у вулику знаходяться тільки бджоли-годувальниці. Роблять це так. Беруть новий або відремонтований і продезінфікований вулик. У нього саджають молоду плодову або запасну матку з нукле уса на одній рамці розплоду. Цей вулик ставлять точно на те місце, де стояв вулик, у якому запланували поміняти матку, натомість старий поміщають навпроти, льотком до льотка, і з'єднують їх косо поставленою фанерною дощечкою завбільшки 50x40 см. Після цього знімають із вуликів кришки й з неблагополучно! сім'ї переносять гніздові рамки в новий вулик, попередньо струшуючи бджіл у старе гніздо (уважно дивляться, щоб настільнику не залишилася стара матка, а знайшовши, ізолюютьїї, якщо її немає в гнізді, перенесення рамки проводять значно швидше). Вулик з маткою закривають кришкою, а бджіл, що залишилися в старому гнізді, ледь підкурюють і переганяють через льоток у новий вулик. Якщо матка не була виявлена раніше, при переході бджіл по фанерці з вулика у вулик, їх уважно оглядають, матку вилучають. Цей спосіб зручний тим, що на цьому вся робота з сім'єю бджіл закінчується. Бджоли приймають матку й швидко освоюються на новому гнізді. Крім того, цей метод можна застосувати навіть у тому випадку, якщо в природі відсутній узяток.

Відбір маточників
Видалення із сім'ї-виховательки відбудованих маточників роблять шляхом відбору відразу ж після їх запечатування, але найкраще зробити це за 1-2 дні до виходу матки.
У жодному разі не допускають виходу матки в сім'ї-виховательці. Досить вийти одній із маток, і вона відразу розгризе всі маточники, що призведе до загибелі маток, які не вийшли, або бджоли самі вб'ють молодих маток, або ж сім'я почне роїтися. У перші дні після запечатування маточників лялечки маток тендітні. У їхньому організмі відбуваються складні фізіологічні перетворення. Якщо в цей час почати відбір, то матки можуть загинути. На цій стадії розвитку покрив матки міцніє, твердіє й дозволяє легше переносити різні коливання температури й інші несприятливі умови. Сім'ю-виховательку протягом 5 днів підгодовують рідким медом або цукровим сиропом із пергою. На 10-й день маточники вирізують. Надалі їх використовують для формування нових сімей, дають тим сім'ям, яким необхідно змінити матку, або кладуть матку в клітинку з кормом і влаштовують між рамками з розплодом. Кормові заглиблення в клітинці заповнюють канді або щодня згодовують матці мед, інакше вона може загинути. Протягом 3-5 днів після виведення матку підсаджують у сім'ю. Всі роботи з відбором маточників треба проводити при температурі не нижче ніж +15° С безпосередньо біля вулика сім'ї'-виховательки. При низькій температурі повітря відбір маточників проводять у прогрітому приміщенні.

Вулик із соломи або рогози

Гоша — Sat, 12 May 2012 14:45:26 GMT

ДЛЯ виготовлення житла бджолам можна використати багато іншого дешевого та екологічно чистого матеріалу. Зокрема, солому. Такі вулики ще на початку XIX століття були у відомого пасічника Вит-вицького (воістину, нове - то добре забуте старе). Зробити їх під силу кожному. Утім, солома має деякі незручності. Відомо, жито треба сіяти, жати. Тим часом не гіршим матеріалом стане рогіз. З нього я виготовляю стінки вуликів. Ще ж стебла цих рослин зшиваємо у мати, які влітку захищають бджіл від перегрівання. Таким чином на пасіці не використав жодної ділової дошки. Хіба стає у пригоді не дуже грубий кругляк, розрізаний циркуляркою на бруски та дощечки (стругати їх не потрібно). Довжина вулика - 140 см, висота гнізда - 50 см. Перегородки (як центральні, так і бокові) роблю рухомими. Це дуже зручно у час роїння (коли треба виводити, підсаджувати матку), а також при осінньому нарощуванні сімей.

Мої бджоли однаково працюють як на нижньому, так і верхньому льотках. Для кожного з них влаштовуємо окрему веранду. Посадочну роблю довгою (із бляхи). Це стає у великій пригоді навесні, коли комахи повертаються зі взяткою уже холоднуватого вечора. Відтак вони менше падають на землю. А взимку такою верандою накриваю льотки (див. фото). Дах вулика ліпше робити двосхилим. Він на 15-20см повинен виступати за стінки та боки, уберігаючи їх від дощу. Підлогу влаштовую з чотирьох частин, у яких є вікна, закриті сіткою. Що ж до льотків, то вони кращі щілинні (8x50 мм). Рамки у мене без дроту. В їх бокових та верхніх планках роблю пропили для вставляння вощини, яку прикріплюю меблевим степлером. Чимале значення мають і годівнички. Роблю їх за аналогом колишніх так званих дерев'яних довбанок (висота - 5 см, а довжина - близько ЗО см). Ці предмети розділені на дві неодна кові частини з поплавками. Вхід у них розміщений знизу. Відразу після обльоту у годівнички наливаю води. Удруге їхнє відділення варто дати сироп із настоєм аїру (лепехи), який гарно беруть бджоли. Це допомагає стимулювати розмноження, а також гальмує розвиток кліщів. Напровесні, коли з'являється приплід, утеплюю вікна в підлозі (також можна використовувати підігрівачі). З настанням стабільної температури утеплення з висувного засіткованого дна слід зняти. Влітку важливо захистити бджіл від кліща. Намагаюся обходитися без хімічних препаратів, використовуючи природні засоби. Для цього періодично накладаю у вулик гілок полину, черемхи, чебрецю, маруни. Також проводимо оброблення димом, спалюючи кубики сухого хрону чи маруни. Робити це треба надвечір, коли збираються усі бджоли. Методика проста: знизу під засіткований отвір у вулику підносять запалений димар. Має свої особливості підготовка до зими. Тоді облаштовую гніздо на дві сімТ (або й більше), зверху та по боках закладаю мати із рогози. У щитах варто зробити вікна (закриті сіткою). Відтак будь-коли можна бачити клубок бджіл та при необхідності підгодувати їх пастою.

ЧОМУ БДЖОЛИ жаліються?

Гоша — Wed, 09 May 2012 17:28:04 GMT

По-перше, не всі бджоли жаліються. Існують сотні видів бджіл, але не у всіх є жало. Більше інших нам знаком укус медової бджоли.

У задній частині тулуба бджоли знаходиться жало і інші органи, що оточує його. Жало – це дуже складний орган. З одного боку, це яйценосний апарат і його основна функція – відкладати яйця.

Останнє нагадує спис жало складається з трьох частин, які оточують центральний канал. З кінчиком жала пов'язані два наповнених отрутою мішечка. Є також дві дуже маленькі, чутливі, нагадують пальці висунуті частини. Вони повідомляють бджолі, що її тіло задньою частиною доторкнулося до предмета, який вона хоче вжалити.

Коли бджола жалить, хоботок жала висувається вперед і отрута з мішечків надходить в рану. Для деяких людей ця отрута виявляється дуже шкідливим.

Якщо бджола встромила вістря свого жала в шкіру, його не так легко вийняти. Тому після укусу бджола гине: жало і інші органи нападу залишаються всередині людини, а без них вона жити не може. Якщо бджола залишає жало в тілі людини, його слід обережно видалити. При видаленні жала за один його кінець можна пошкодити отруйні залози, які залишилися прикріпленими до нього, що додасть отрути в рані.

БДЖОЛА

Гоша — Wed, 09 May 2012 16:48:49 GMT

Бджола – символ Великої Богині; першопочатку світу; безсмертя; чистоти душі, творчої діяльності; працьовитості, невтомності. Уявлення про те, що бджоли живуть лише ароматом квітів, пізніше зробило їх ще й символом чистоти і помірності.

У давніх слов’ян бджола символізувала кохання, бо поєднувала в собі "солод меду і гіркоту жала” (порівняйте відгомін цього у вислові "медовий місяць”).

На думку американського археолога Марії Гімбутас, бджола ще за часів неоліту була одним із втілень Великої Богині. У деяких міфологічних системах вона символізувала душу, Небо.

Емблемою Афродіти (грецької богині вроди і кохання), а також Деметри, Діани і Персефони виступала саме бджола. Пізніше бджола стала емблемою Діви Марії. Українці називали бджолу "святою", німці давали їй назву "божа пташка" і "пташка Марії".

У найдавніших міфологічних уявленнях українського народу бджола виступала як провісниця весни, а з нею і родючості – бджола часто виступає центральним образом давньоукраїнських веснянок.

Священне значення бджоли грунтується на легенді, що вона жила колись у раю, просила дозволу в Бога брати з квіток поживу. В народних уявленнях бджола пов’язана зі Світовим деревом, серед гілля якого "роються в бортях бджоли”. І в українських колядках бджоли є важливим елементом Світового дерева – вони вважались одними із зачинателів Всесвіту:

Серед подвір'я зелений явір,
Під тим явором чорнії бобри,
На восиридку - ярії пчоли,
А на вершечку сиві соколи.

Українці з великою пошаною ставилися до бджоли, ніколи не говорили, що вона "здохла", а лише - "померла" (як про людину). На Паску потрібно було навіть… вітатися з нею, щоб був багатим взяток. Як пише відомий дослідник звичаїв нашого народу Олекса Воропай, існувало спеціальне бджолине свято - 17 квітня, день Зосими, коли приказували:"Господи Боже, … благослови і моїм бджолам зачати діло роботи на часті рої, на густі меди, від вологи земної, і від роси небесної, і від всіх зел квітучих".

Підвищення продуктивності

Гоша — Thu, 03 May 2012 21:17:34 GMT

Методи підвищення продуктивності бджільництва. Залежно від місцевих умов. У нашій країні бджіл розводять у найрізноманітніших природних умовах. В одних районах пчеловодный сезон триває всього 3-4 місяця, а інший час коштують холоду, в інші - бджоли літають цілий рік і навіть у січні відвідують квітучі медоноси; є дохідні пасіки в суворій сибірській тайзі й у квітучих садах україни, у сухих безводних степах і у високогірних районах і т.д.

Залежно від природних умов тієї або іншої місцевості, сила й тривалість хабар різні, а також різні й строки нарощування бджіл. Тому не може бути якого-небудь єдиного методу підвищення продуктивності бджіл, придатного для всіх районів країни. Прийом, гарний в одних умовах, може виявитися непридатним в інші.

Для одержання високих медозборів кожний бджоляр повинен уважно вивчити особливості своєї місцевості й працювати сообразуясь із цими особливостями.Місцеві умови й строки нарощування бджіл до хабар: Головна ознака, що характеризує місцевість у пчеловодном відношенні, - розподіл медозбору по періодах сезону. Надходження меду у вулики протягом сезону йде нерівномірно: іноді хабар зовсім ні, часом він буває ледь помітний, а в окремі періоди мед накопичується у вуликах дуже швидко.

Щоб правильно організувати роботу па пасіці, треба хоча б орієнтовно знати, якої сили й тривалості хабарів можна чекати в той або інший період сезону. Орієнтуватися в цьому можна за спостереженнями й записами за минулі роки. Бджоляр повинен рік у рік вести щоденний облік сили хабар, а також спостерігати за строками цвітіння медоносів і станом погоди. Наприкінці року по записах становлять діаграму хабар. Узагальнення таких даних за ряд років дозволяє орієнтовно судити про те, у який період сезону можна чекати хабарів і який приблизно сили

Сила хабар. Для обліку сили хабар на вагах постійно тримають контрольний вулик і щовечора по закінченні літа бджіл зважують його. Якщо вага контрольного вулика зменшився, значить хабар немає зовсім. Якщо вага його залишився незмінним, це вказує на наявність маленького хабар, що покриває добову потребу родин у кормі. Збільшення ваги контрольного вулика вказує на те, що є більш-менш сильний хабарів, що дає бджолам можливість накопичувати у вулику мед

Сила хабар залежить від трьох умов:
1) багатства медоносної рослинності,
2) стану погоди й
3) сили й робітника стану родин бджіл. Іноді, незважаючи на гарну погоду й достатню силу родин, нектар у вулики не надходить через відсутність квітучих медоносів. Такий період називається безвзяточным; його легко довідатися по схильності бджіл кворовству.

Весна

Гоша — Fri, 27 Apr 2012 13:57:58 GMT

ЛОВЛЯ РОЇВ

Гоша — Mon, 23 Apr 2012 16:58:51 GMT

Делаем так. Подъезжаем к лесному массиву. Должна быть желательно пересечённая местность (почему об этом скажу позже). Входим в лес и смотрим на окружающий мир, как охотник я не шучу, именно как охотник. Желательно чтобы лес был смешанный и не загустевший с наличием опушек и полян, бугорков. В таком лесу легче подобрать правильное дерево. Я лично предпочитаю сосну и берёзу, на них легчи залезть, но всё, же часто приходиться использовать верёвку. С верёвкой менее страшен главный враг, грибники…. (язви их). Они без верёвки за пчёлами не полезут. Теперь далее необходима маскировка. В этом случае лучше берёза, а рядом кустарник это идеальное прикрытие от любопытных глаз. Ставим ловушку на высоте не ниже метра и не выше пяти метров, но если в горном массиве, то там может и быть выше пяти метров. Причина вся в том пчёлы не любят, что бы ловушка качалась вместе с деревом на ветру. Ставим желательно ловушку на опушке леса и защищенность лесом с севера. Леток должен не задуваться ветром. Летящий рой перемещается или над лесом или по ровной местности и делайте отсюда вывод. Они также любят лететь по сырым распадкам вдоль рек или по полю набирают высоту, и летят на предельной скорости в прямом направлении, пока найдут место, могут накрутить около ста пятидесяти километров. В какую сторону летят рои в основном они всё равно идут на юг только разной дорогой. Рои, которые попадают в ловушки, в основном бывают втораки, значит, у них матки неплодные, поэтому они могут улететь достаточно далеко. Леток в ловушке на высоте 15 сантиметров от пола диаметром около трёх сантиметров справа от стенки на расстоянии восьми сантиметров. Высота ловушки не менее полметра и объём на семь, десять рамок иначе удачи не видать. Поверти это опыт. В мелкие ловушки хорошие рои не пойдут, а с мелкими роями одна возня. И слишком большие ловушки проблема с транспортировкой, да и приметные они очень. Стенки внешние натираем зелённой травой или слегка румяним паяльной лампой. Так как белая ловушка будет видна из далека. Обязательно следим, что бы небыли посторонние запахи химии, и не в коем случае, не красить её. Стенка должна быть толщиной в два сантиметра и желательно собрана из широких досок а не реечек, чтобы ловушку не коробило. Это я на своём горбу понял когда выносил ловушку к машине. Теперь о работе в нутрии ловушки. Стенки натираем прополисом сильно и леток снаружи. Если есть, апирой им натираем в нутри. Матка есть погибшая, бросаем в ловушку, есть подмор, тоже немного добавим, не помешает. Рамки, обязательно четыре сушины в центре, а по краям пустые рамки с проволокой. Суш хорошая, без мёда, иначе муравьи и воровки не подпустят разведчиц к ловушки. Теперь ставим ловушку на дерево, ровно по горизонтали иначе, строя рамки пчёлы всё переплетут. Бывает по- разному, может вы приедете через месяц, а пчёлам будет место для работы. Поверти, попадется рой в два килограмма, он к августу всё застроит и заполнит деткой и мёдом и тогда у вас будет счастье.

КАК СОЗДАТЬ СВОЮ ПАСЕКУ

Гоша — Sat, 21 Apr 2012 18:20:54 GMT

Чтобы стать пчеловодом, надо хорошо знать жизнь пчел. Это первое и очень важное условие. Но, оказывается, одних общих знаний далеко недостаточно. Необходимо еще уметь работать на пасеке. Не случайно говорят: хороший пчеловод — это прежде всего хороший практик. Даже маленькая практика бывает полезнее общих теоретических рассуждений. Где же взять пчел? Пчел можно купить у пчеловодов-любителей или в пчеловодной конторе. Лучшее время для этого — лето, когда пчелы роятся и когда нетрудно получить новую молодую семью искусственно. Совсем неплохо приобрести пчел весной или осенью, но при условии, что они хорошие по качеству и имеют достаточно кормов, В нашей стране есть специальные питомники, где разводят пчел на продажу различным организациям. Такие пчелопитомники и племенные разведенческие хозяйства находятся на Северном Кавказе, на Юге России, где климатические условия особо благоприятствуют размножению пчел. Питомники посылают пчел по почте, как и всякие посылки, в фанерных или сетчатых ящиках-пакетах, на которых написано: «Осторожно! Живые пчелы». Стоит туда обратиться, заказать необходимое количество пакетов, выслать деньги, получить ответ и ждать, когда придет посылка. Питомники и другие разведенческие хозяйства высылают пчел на сотах и без сотов, просто одних пчел с маткой, по массе. Чаще продают бессотовые пакеты. Небольшие семейки пчел массой до 1200 г способны самостоятельно расти и развиваться в любой климатической зоне страны.

Для пакетных семей надо заранее приготовить ульи — приобрести их в пчеловодном магазине или сделать самим. В ульях должны быть рамки с сотами или вощиной. Пчел пересаживать из пакета в конце дня. Из бессотового пакета их высыпают прямо на гнездо. Приобретать надо не менее двух семей. Ведь семьи пчел бывают разные по силе, работоспособности, плодовитости маток. В сравнении виднее, какая из них отстает и что надо сделать, чтобы она догнала лучшую. Если вдруг зимой одна семья погибнет, то останется другая, от которой потом можно развести пчел. Однако известно немало случаев, когда пасеки начинались и с одной семьи, с какого-нибудь случайно прилетевшего бродячего роя, потом постепенно росли, становились большими. Ведь когда знаешь, как это делается, увеличить число семей не так трудно.

Пасеку надо создавать там, где есть для этого необходимые условия и в первую очередь достаточное количество медоносных растений, которые давали бы пчелам нектар и пыльцу с весны до осени. Для пасеки лучше отвести место подальше от дороги, чтобы и пчелам было спокойно, и они сами не мешали прохожим, тем более что многие боятся пчел. Хорошее место — плодовый сад.
Ульи на пасеке размещают так, чтобы утреннее солнце освещало их, пораньше будило и выманивало пчел, а в знойные полуденные часы, наоборот, их прикрывала тень. Когда ульи нагреваются, в них становится душно. Пчелы от этого работают хуже. Вместо того чтобы лететь за нектаром, многие остаются дома или начинают снижать температуру в гнезде. Ведь там личинки. Они очень чувствительны к температуре и влажности воздуха, его насыщенности кислородом. От духоты они могут задохнуться, запариться. Часто, особенно в жаркие дни, пчелы покидают гнездо, выходят наружу (на воздух) и рассредоточиваются на передней стенке улья. Этим они устраняют тесноту и духоту в гнезде. Если ульи стоят на солнцепеке, от перегрева иногда плавятся даже соты. Пчелам нужна прохлада, В лесу они никогда не испытывают жару, поэтому и на пасеке они должны находиться под защитой зеленых друзей.

Улей от улья ставят обычно в 2—3 м и даже дальше. Это дает возможность свободно к ним подойти, удобно работать у раскрытого гнезда. Да и пчелы, летая, не мешают друг другу. Ульи размещают в рядок, а не как попало. Пасека от этого становится аккуратной, уютной, красивой. Можно ульи размещать парами. Это имеет практическое значение, когда одну семью хотят усилить другой или объединить их для лучшего использования медосбора. Никаких посторонних предметов на пасеке не должно быть.
Окрашивать ульи лучше в белый цвет. Он предохраняет их от перегрева солнцем. К тому же по этому цвету пчелы хорошо запоминают место расположения своего гнезда. Для большей нарядности пасеки ульи можно окрашивать еще в желтый и голубой цвета, которые так часто встречают насекомые в природе. В красный цвет ульи не красят. Его пчелы не видят. Зеленые ульи сливаются с травой, листьями кустарников и деревьев, поэтому неприметны. Пчелы, особенно молодые, впервые вылетевшие из улья, могут заблудиться и не возвратиться в свое гнездо.

Пчелы — насекомые миролюбивые. Пожалуй, каждому приходилось бывать в цветущем саду или любоваться разноцветьем луговых трав. Тысячи пчел работают в это время на цветах. И ни одна не обращает на вас внимания. Они заняты добычей корма. Если вы захотите поймать пчелу, она постарается поскорее улететь в безопасное место. Ни одна пчела, собирающая нектар или пыльцу, никого не тронет.
Если пчелы, находясь далеко от своего жилища, стараются уйти от опасности, то вблизи гнезда, наоборот, бывают весьма решительны. Человеку, ставшему возле улья на пути лёта пчел, или животному, зашедшему на пасеку, не избежать ужалений. Сторожевые пчелы не оставят это незамеченным. Они, видимо, воспринимают это как опасность для своего гнезда. Естественна поэтому их защитная реакция.

Говорят, что в каждом пчеловоде сидит маленький наблюдатель. Так, пожалуй, оно и есть. Для наблюдения за жизнью пчелиной семьи хорошо иметь небольшой (всего на одну рамку) улей с прозрачными стеклянными боковыми стенками. Через них видно все, что делается в гнезде. Пчелы как на витрине. Они и не подозревают, что за ними наблюдают. Они спокойно делают свое дело. Их не раздражает и свет. Вот матка кладет яйца. Она осторожно опускает длинное полное брюшко в глянцевую ячейку, предварительно осмотрев ее. И так заполняет ячейки одну за другой. И днем кладет яйца и ночью. А там, где расплод, пчелы-няни кормят личинок, ныряя головками в ячейки-колыбельки. Ленивые трутни протягивают хоботки, выпрашивая корм у добрых и заботливых пчел. Вдруг откуда-то появилась танцовщица, проворная, вертящаяся на отвесном соте,.. Многообразна и безостановочна жизнь семьи.

Наблюдение за всем, что совершается обычно в дупле или улье, так сказать, при закрытых дверях, в тайне от других, по словам Н. М. Витвицкого, приятно сердцу, полезно уму и вместе с тем нисколько не утомительно. Он первым в России сделал себе стеклянный улей. Особенно он советовал сделать его детям; «Уверяю вас, что вы увидите такие восхитительные сцены которые наполнят ваше сердце и ум неизъяснимой приятностью».
Вcero в одну рамку наблюдательный улей помог многим ученым сделать важные открытия, объяснить закономерности общественной жизни медоносных пчел. Наблюдательный улей выглядит несколько необычно. Это небольшой шкафчик на любую гнездовую рамку. Внизу передней стенки есть небольшое отверстие, через которое пчелы вылетают и возвращаются домой. Боковые стеклянные стенки, когда не ведутся наблюдения, прикрываются деревянными дверцами. Они закрывают сот от света. Сот не должен быть старым. В темных ячейках хуже видно, как развиваются личинки и как кормят их пчелы, скрадываются и другие детали. Между стеклами и сотом должно быть строго соблюдено расстояние 6 мм, которое необходимо для прохода пчел. Если оно будет больше или меньше, пчелы залепят стекло воском и прополисом и тогда наблюдать за пчелами уже невозможно.

Небольшой наблюдательный улей можно легко переносить. Академик А. М. Бутлеров почти не расставался со своим улейком. Стоял он у него на окне рабочего кабинета. Пчелы летали через проделанную щель в оконной раме, которая соединялась с летком. Когда ученый уезжал в командировку или на летние каникулы домой в Казанскую губернию, то брал его с собой. Даже в поездке он следил, как вели себя эти необычные пассажиры.
Семейка живет в таком улейке небольшая, слабая. Ей трудно бывает на воле, особенно в непогоду весной или осенью, а в помещении хорошо, тепло даже в морозы. И зимой ведь можно наблюдать за пчелами. Они же не спят, как другие насекомые, а бодрствуют, притом живут очень интересной жизнью, совершенно не похожей на ту, которой они жили летом. Иногда наблюдательный улей делают четырехрамочным. Рамки располагают в нем не подряд, как в обычном улье, а в одной плоскости в два яруса одну над другой. Семья живет в нем довольно сильная. Она отлично чувствует себя на улице вплоть до осенних холодов.

Наблюдательный или, как его иногда называют, учебный улей,— это пасека в миниатюре. Юный пчеловод, умеющий примечать, подружившись со стеклянным ульем, может много узнать, изучить и понять сложнейшие явления в жизни медоносных пчел. Отец американского пчеловодства Л. Лангстрот говорил, что благодаря наблюдательному улью можно «в одно лето проверить открытия, сделанные соединенными усилиями многочисленных наблюдателей в течение более двух тысяч лет».

Пасіка для початківців. Види пасік.

Гоша — Sat, 21 Apr 2012 09:11:36 GMT

Як відомо, бджіл можна використовувати з різною метою. В залежності від цього визначається і напрям діяльності пасіки. Про види пасік за напрямами діяльності читайте далі.

Пасікою, зазвичай, прийнято називати невелике бджільницьке господарство, що має в своєму розпорядженні земельну ділянку з розміщеними на ній виробничими будівлями, яке займається розведенням бджолиних сімей з метою отримання меду та інших продуктів бджільництва, запилення посівів ентомофільних сільськогосподарських культур. У господарствах, які створили великі бджільницькі ферми, капітальні виробничі приміщення намагаються зводити не на кожній пасіці, а тільки на центральній садибі. Якщо на пасіці утримують по 100-150 бджолиних сімей, яких на період головного медозбору розміщують невеликими трупами в кількох місцях (точках), то розміри точків визначають, враховуючи продуктивність медоносної бази в місцях стоянки вуликів з бджолами і забезпеченості бджільництва кадрами.
Як відомо, бджіл можна використовувати з різною метою. У одних випадках пасіки утримують в основному для отримання меду, в інших — з метою запилення сільськогосподарських культур і виробництва бджільницької продукції в третіх — для розмноження бджолиних сімей і отримання бджолиних маток для реалізації. В овочевих господарствах, в яких вирощують овочі в теплицях, бджіл використовують виключно для запилення рослин захищеного ґрунту. У зв'язку з цим пасіки можуть мати наступні виробничі напрями.
Пасіки медово-товарного напряму організовують в районах, що мають у своєму розпорядженні багату природну медоносну рослинність для виробництва меду та іншої бджільницької продукції. Такі пасіки створюють переважно в лісових і лісостепових районах, які мають у своєму розпорядженні великі масиви цінних медоносних рослин.
Пасіки запилювально-медового напряму створюють в господарствах, які вирощують багаторічні трави, гречку, соняшник, гірчицю, коріандр, баштанні, плодові, ягідні та інші комахозапилювальні культури. Бджіл на таких пасіках використовують для запилення сільськогосподарських культурі виробництва меду, який збирають переважно з цих рослин. Вартість додаткової продукції, отриманої в результаті запилення сільськогосподарських культурбджолами, зазвичай, значно перевищує вартість бджільницької продукції, яку отримують з пасік запилювально-медового напряму.
Пасіки запилювального напряму організовують у господарствах, які вирощують овочі в теплицях. Такі пасіки знаходяться головним чином навколо великих промислових центрів.
Пасіки бджоломаткового напряму створюють для вирощування бджолиних сімей (у пакетах) і бджолиних маток для реалізації. Бджолорозведенням займаються господарства, які мають відповідні умови для отримання нових сімей бджіл і бджолиних маток в надранні терміни.
Пасіки комплексного напряму займаються виробництвом кількох видів бджільницької продукції (мед, віск, маточне молочко, квітковий пилок тощо), вирощуванням бджолиних маток і сімей для продажу і запиленням сільськогосподарських ентомофільних культур.
Пасіки можуть бути стаціонарними, які знаходяться на протязі усього бджільницького сезону на одному місці, і кочовими, які протягом активного бджільницького сезону неодноразово переїздять до масивів квітуючих рослин для медозбору та запилення сільськогосподарських культур.

За матеріалами журналу Пасіка

Покровителі бджільництва

Гоша — Fri, 20 Apr 2012 12:21:01 GMT

Зосима і Саватій
Покровителі бджільництва

Здавна бджола на Україні вважається священною комахою. Це створіння і справді не може не викликати в кого цікавість, в кого здивування, в кого, навіть, острах.
Спостерігаючи за життям бджолиної сім’ї людина знаходила в ньому багато повчального і для себе. Не дивно, що в народі стільки приказок про бджолину працьовитість, рішучість, з якою вони захищають своє житло від сторонніх посягань і, звичайно ж, про мед.
Минали часи і бджола ставала більш зрозумілою, люди почали тримати їх у саморобних житлах, поближче до свого дому. У народі вважають, що саме Зосима і Саватій навчили людей правильно утримувати свою пасіку. Саме при житті цих святих, у п’ятнадцятому столітті крилаті трудівниці почали "приручатись". Тому і не дивно, що на іконах вони зображені з різним пасічним знаряддям того часу: драбиною, вірьовкою, навіть, сокирою чи ножем.
Ікона, яку ви бачите вгорі зображає святих старців, що знімають рій. Чи не здається вам, що вона є одночасно і невеликим посібником для пасічника?
В минулі часи при вході на пасіку обов’язково була ікона з зображенням Зосими і Саватія, а пасічник не помолившись не починав свою працю. Це важливо і сьогодні – на пасіці нічого робити не тільки людині з брудними руками чи в брудному одязі, а і з брудними помислами на душі.