| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
ПАСІКА РОМАНА
Головна » 2012 » Квітень » 20 » Україна житиме під знаком бджоли
14:43 Україна житиме під знаком бджоли |
 У столиці далекої Аргентини Буенос-Айресі щойно завершився 42-й Конгрес Міжнародної федерації бджільницьких асоціацій «Апімондія-2011». У цьому авторитетному всесвітньому заході взяла участь і делегація України, яка привезла з собою у Південну Америку не лише найкращий мед та інші продукти бджільництва, а й презентацію «Апімондії-2013», що має відбутися у Києві. А тому увага світової бджолярської спільноти поступово переключатиметься з Аргентини на Україну, котра впродовж наступних двох років має підтягнути свою пасічницьку галузь на рівень законодавця світових медових мод. Отож наша країна житиме не лише під знаком європейського футбольного чемпіонату, а й бджоли.
Та чи буде чим здивувати світовий пасічницький загал? Чи здатні ми за два роки здійснити потужний медовий ривок, причому не так кількісний, як інноваційний? Основу для цього маємо надійну — багатовікові бджільницькі традиції: давньоруський мед славився не лише в Європі, а й у країнах Сходу, де нарівні з золотом і хутром правив мірилом розрахунків між купцями. Не можна забувати й про те, що 1814 року український бджоляр-науковець Петро Прокопович винайшов рамковий вулик, завдяки чому світ одержав промислову технологію виробництва меду та нову методику вивчення бджолиної сім’ї. Ці дослідження та пошуки успішно продовжує нинішнє покоління українських учених та бджолярів. Чимало цікавих знахідок на рахунку співробітників Інституту бджільництва імені Прокоповича та кафедри імені Нестерводського при НУБІПу. Та й пасічницькі господарства не чекають, поки їм піднесуть на блюдечку готові технологічні рішення, а шукають їх самі. Особливо багато здобутків у ТОВ «Київоблбджолопром».
Маємо також п’ятсоттисячну пасічницьку спільноту України, яка вважається найкваліфікованішою у світі, адже набула знань та навичок від попередніх поколінь українських бджолярів. Володіємо чудовими медоносами: степовим, лісовим, гірським різнотрав’ям, гречаними, соняшниковими полями, липовими та акацієвими гаями. А тому відвідувачі міжнародних сільгоспвиставок, скуштувавши нашого меду, називають його найсмачнішим у світі. За валовим виробництвом цього продукту та кількістю бджолосімей Україна вважається лідером у Європі і посідає п’яте місце у світі. Окрім меду, галузь продукує віск, прополіс, квітковий пилок, маточне молочко, трутневий гомогенат, бджолину отруту, які є основою для виготовлення низки цінних лікувальних препаратів та харчів. Одне слово, з повним правом можемо називатися медовою країною, в якій «Апімондія-2013» почуватиметься, як бджола у рідному вулику. Буде чим гостей здивувати, почастувати і що показати.
Проте є ще й підводна, невидима частина медового айсберга. Вона складається з проблем, які не розв’язувалися з 1991 року, адже бджільництво — одна з тих галузей, які були кинуті напризволяще. Внаслідок цього великі міжколгоспні пасічницькі об’єднання розвалилися одночасно з руйнуванням колективних господарств. А вони, ті районні, обласні і навіть республіканські бджолопроми, у 1980-1990 роках досягли значних успіхів у запровадженні промислових технологій виробництва меду. Головна їхня перевага була в тому, що могли формувати великі партії однорідної за якістю солодкої продукції. А згадаймо, як вона уміло фасувалася: у яскраві тюбики різної ваги, у банки ємністю від 100 грамів до трьох кілограмів, у горнятка. За кордоном цю продукцію просто змітали з полиць. Окрім цього, пасічницькі підприємства мали потужні зооветеринарні служби, лабораторії, були забезпечені ефективними препаратами, тримали постійний зв’язок зі спеціалізованими науковими установами, тож завдяки цьому жодна бджолина хвороба не мала шансів на широке поширення. Бджолопроми надавали допомогу й приватним пасікам.
У другій половині 1990-х, коли міжколгоспні пасіки були розбазарені, виробництво меду, як не дивно, не зменшилося, бо нішу бджолопромів на ринку солодкої продукції тоді миттєво заповнили пасічники-одноосібники, які утримували 98 відсотків бджолосімей. Останні відчули значно більше уваги й любові, ніж у бджолопромах, однак спізнали на собі невігластво початківців, некваліфіковану або запізнілу ветеринарну допомогу, обслуговування примітивними, морально застарілими знаряддями праці. Наприклад, якщо американський фермер з допомогою сучасної технологічної лінії за день може накачати 10-12 тонн меду, то наш ціною каторжних зусиль, в антисанітарних умовах, за тиждень добуває лише півтонни. І досі наша промисловість не освоїла випуск спеціально обладнаного транспорту для перевезення бджолосімей. Використовується забагато (більше десяти) систем вуликів: квадратні, кубічні, круглі, ступінчасті і так далі. Враження таке, що українські бджолярі вирішили перевершити самого Прокоповича. Творчий процес — це добре, але якщо розміри рамок різні, то треба виготовляти й вощину різних розмірів, а також виробляти кілька модифікацій медогонок. Це створює певні труднощі для промисловості. Проблема ще й у тому, що не налагоджено чіткого обліку бджолосімей та обсягів виробництва меду. А тому дані про основні показники діяльності галузі аграрні експерти та чиновники, як правило, беруть «зі стелі». Отож так ніхто й достеменно не знає, скільки виробляється меду: 60 тисяч чи 70 тисяч тонн? Бджолосімей 2,9 мільйона чи 4,5 млн.? Через це виробники обладнання та ветпрепаратів для бджільництва не можуть спланувати обсяги їх випуску та постачання. А держава, якби раптом і захотіла вплинути на галузь, то не може цього зробити, бо не знає, в якому вона стані.
Ясна річ, за таких примітивних умов не може бути й мови про великі партії однорідної продукції, сучасні технології її фасування, отже, й вихід на міжнародні ринки. Обсяги продажу меду за кордон мізерні — всього 8-10 млн. тонн на рік. Експортна сфера та внутрішній ринок — у руках посередників, які наживаються на праці бджолярів, скуповуючи в них мед по сміховинних цінах — 14-15 гривень за кг, а продаючи — по 60-80 грн. Тому пасічники ледве зводять кінці з кінцями.
Бджільництво нібито й перебуває у складі АПК, але насправді чужорідне тіло в ньому, хоча між ними мала б панувати гармонія. Йдеться про те, що останніми роками внаслідок поглинання одних агропідприємств іншими утворилися величезні латифундії, які перетворили підконтрольні території на практично стерильні зони, де через застосування конячих доз хімікатів стали вимирати не лише комахи, миші, зайці, а й люди. Треба сказати, що більшість керівників середніх аграрних підприємств та фермерів ставиться до бджільництва не краще, ніж латифундисти. По-перше, забороняють розташовувати поблизу своїх орендованих полів пасіки, а по-друге, через брак коштів застосовують такі низькоякісні хімікати, що масова загибель бджіл стала вже стихійним лихом. Чому ж Держсільгоспінспекція, управління агропромислового розвитку, екологічні, санітарно-епідеміологічні служби не контролюють якість препаратів, їхні дози, технології внесення, а також те, щоб одна підгалузь АПК не знищувала іншу?
— У нашій державі діють сотні служб, видається безліч постанов та інструкцій, але до цього всього треба ще й морального закону та розуміння, що без бджоли людство не виживе. І аграрії, і посадовці мають пам’ятати, що врожайність ентомофільних культур у результаті запилення бджолами підвищується на 30-60 відсотків. А тому цю комаху, яка крім меду, дає ще чотири дуже цінних продукти, треба берегти як зіницю ока, — говорить досвідчений пасічник, директор ТОВ «Київоблбджолопром» Валерій Домбровський.
Бджолярі України об’єднані в кілька спілок, мали б відстоювати інтереси галузі перед чиновництвом, у судах та інших структурах, натомість ворогують поміж собою, доводячи хто з них головніший і змагаючись за право керувати підготовкою «Апімондії-2013». Однак насправді галузь некерована і незахищена. Нема кому спланувати її найближчу перспективу. Цілком очевидно, що модель вільного плавання, в якому перебувало бджільництво впродовж останніх двадцяти років, опинилася в глухому куті.
— Передусім слід розробити і затвердити Державну програму розвитку галузі, але не формальну, ялову, які нині зазвичай ухвалюються, а таку, щоб уряд узяв на себе певні фінансові й організаційні зобов’язання, — радить завідуючий кафедрою бджільництва імені Нестерводського Національного університету біоресурсів і природокористування Валерій Броварський. — Серед найперших її заходів — відновлення керованості галуззю з боку держави: при районних та обласних управліннях агропромислового розвитку мають працювати групи спеціалістів, які консультуватимуть бджолярів, прогнозуватимуть ситуацію на ринку. В законодавстві слід передбачити норму, яка зобов’язуватиме аграріїв відшкодовувати пасічникам частину витрат за запилення посівів, так як це робиться у всьому світі. Оскільки експортний потенціал українського бджільництва можна розкрити лише з допомогою промислового виробництва, то треба передбачити для нього кредитні, податкові та митні пільги. Дуже важливо протягом найближчих років зробити технологічний стрибок, — вів далі Валерій Дмитрович. — А для цього, у свою чергу, потрібні кваліфіковані фахівці. На жаль, система їхньої підготовки — в занепаді. Кафедра бджільництва НУБІП — єдина на всю Україну. Хоча в країні, яка посідає п’яте місце у світі з виробництва меду, треба, щоб такі кафедри були в кожному аграрному університеті. Відділення бджільництва слід відкрити в аграрних коледжах та ліцеях. Катастрофічно бракує коштів на інновації. Через це десятки ноу-хау, розроблені і нашою кафедрою, і Інститутом бджільництва й досі не впроваджені у виробництво. Я цього року побував у колег у Тімірязєвській сільгоспакадемії в Москві. І був приголомшений, побачивши там дороге обладнання вартістю понад 25 млн. рублів, про яке ми лише мріємо. А в нас на кафедрі — допотопне приладдя зразка 1950-1960-х років. Що будемо показувати гостям під час «Апімондії-2013», якщо вони поцікавляться станом бджільницької науки? — з тривогою говорив учений...
Є над чим замислитися. І передусім над тим, для чого нам «Апімондія-2013»? Для показухи чи для того, щоб піднести вітчизняне бджільництво на світовий рівень?
|
|
Переглядів: 571 |
Додав: Гоша
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
